Дискуссионное исследование действующего и перспективного законодательства


АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – ред. В.З. Янчук.



Анотація.



Главная >> Аграрное право >> АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – ред. В.З. Янчук.



image

Анотація


Нужно обойти антиплагиат?
Поднять оригинальность текста онлайн?
У нас есть эффективное решение. Результат за 5 минут!



 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин

1. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах - це

правова форма реалізації положень правових норм через за-

стосування їх у процесі визначення й функціонування прав та

обопязків субєктів. Через систему аграрних правовідносин

здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку

законодавець <наслідок їхньої відповідної суспільної ролі ви-

зіііііі за необхідне регулювати правовими нормами аграрного

права; а ця частина відносин, відповідно, є предметом аграр-

ного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характе-

ризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відобра-

жено волю законодавця. Вольовими вони є також і тому, що

юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах

(КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та інші) в рамках самоврядування

приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної ді-

яльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермер-

ське) господарство в особі його голови також самостійно

приймає рішення.

Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аг-

рарного права, через систему правовідносин набувають зна-

чимості обєкта аграрних правовідносин і, як такі, функціо-

нують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність

предмета аграрного праворегулювання визначає характер,

багатогранність і особливості обєктів аграрних правовідно-

син. Вони визначають зміст правовідносин (права та обовяз-

ки), що виникають і реально функціонують з приводу цих

обєктів.

2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід

виходити з визначення поняття і кола субєктів, їхнього пра-

вового становища, цільового призначення і функцій, а також

обєктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що

визначаються метою, завданнями, функціями їх субєктів.

Субєкти аграрних правовідносин - це, насамперед, влас-

ники, які самостійно чи завдяки обєднанню ϲʙᴏго капіталу

наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями

субєктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфе-

ри діяльності, мети, завдань, функцій субєкти аграрних пра-

вовідносин поділяються на три групи. Субєкти у сфері товар-

ного виробництва продуктів харчування, сировини і продо-

вольства рослинного і тваринного походження, це - субєк-

ти, засновані на різних і рівноправних формах власності та

організаційно-правових формах аграрного підприємництва.

До них належать: селянські (фермерські) господарства, під-

собні господарства громадян, юридичні особи (К.СГП, ВСГК,

СпС, АСГТ тощо), державні юридичні особи (радгоспи, інші

державні аграрні товаровиробники), а також спільні аграрні

підприємства (зі змішаною формою власності, із залученням

іноземного капіталу тощо).

Субєкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничо-

го сервісу, що засновані на різних формах власності та ле-

гальних організаційно-правових формах, це - підприємства

(товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, ме-

ліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аг-

рарних підприємців з метою забезпечення нормальної, ефек-

тивної діяльності першої групи субєктів.

Особливістю групи субєктів аграрних правовідносин у

сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі,

зокрема агро- та інших банків, агробірж, страхових компаній

є те, що вони засновуються субєктами, які належать до пер-

шої групи. Ця група субєктів покликана забезпечити нор-

мальне функціонування першої групи як учасників ринкових

відносин. Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуго-

вуючи аграрних товаровиробників, одночасно виступають як

субєкти ринкових аграрних правовідносин і як обєкти права

спільної часткової приватної (чи часткової колективної) влас-

ності самих аграрних товаровиробників - клієнтів цих бан-

ків, бірж.

3. Обєкти аграрних правовідносин багатогранні. До них,

насамперед, належать обєднання загальноаграрних (означе-

них метою і предметом діяльності вищезгаданих субєктів аг-

рарного підприємництва) майнових, земельних, управлін-

ських і трудових суспільних відносин як базових. Своєрідни-

ми обєктами .в базових аграрних правовідносинах виступа-

 

</ правовідносини

......іЄ5

ють різні вияви останніх, зокрема фінансово-кредитні, госпо-

дарсько-договірні, соціально-побутові та інші суспільні від-

носини, що випливають із мети, предмета діяльності та функ-

цій субєктів аграрного підприємництва.

Ці суспільні аграрні відносини, з одного боку, охоплюють

сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціальних

функцій субєктів аграрного підприємництва і одночасно са-

мих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємо-

доповнюють і взаємовиключають одна одну соціальні та під-

приємницькі функції.

З іншого боку, ці суспільні відносини охоплюють сфери

зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і поза-

договірних (з органами державної влади і управління) субєк-

тів аграрного підприємництва і ринкової інфраструктури.

4. Головними, базовими складовими системи аграрних

правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові

правовідносини.

З переходом України до регульованої ринкової економіки,

відновленням інституту права приватної власності на нерухо-

мість, встановленням рівноправності всіх форм власності та

різних організаційно-правових форм господарювання на зем-

лі сучасні аграрні правовідносини характеризуються зміщен-

ням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зок-

рема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у

розширенні кола їх субєктів. Такий фактор зумовлено насам-

перед тим, що земля визнається обєктом права приватної та

колективної власності. Вона знову легальне повертається до

цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин

включають в себе реалізацію права власника - фізичної юри-

дичної особи, вимагають від іншої сторони виконання зо-

бовязань, викладених у нормах закону або/і договору (на-

приклад, надання землі у приватну власність голові СФГ,

ϲʙᴏєчасне внесення орендної плати, плати за виконані дого-

вірні зобовязання, самостійного здійснення на власний ри-

зик діяльності, з метою одержання прибутку тощо).

Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аг-

рарних правовідносин зумовлюється також і тим, що нині

відбувається процес відновлення економічних функцій цих

правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання субєк-

тами аграрного підприємництва прибутків від ϲʙᴏєї діяльнос-

ті. і, як наслідок, ці субєкти самостійно визначають асорти-

3 В. Янчук

виходячиві5>TT "Р0"1 харчування і сировини

очікуваної Гтякп, °3 """У на них) а1"і31 на виробництво,

НИЇТО Ї0 ПРОГНОЗУЄТЬСЯ) ЦіНИ Й іНШИХ ЄКОНОМіЧ-

в ТОМУ як субєкт ше економічні фактори є визначальними

майнові ппаяя аграрного підприємництва реалізують ϲʙᴏї

Розшиня на себс ЮРИДИШі Увязки.

поавовілносин встки синових аспектів у системі аграрних

спільних елементів"11"1 також і за РУ"0" створення

оівпі ринкової економіки (ринку цінних папе-

нерухомостітощіУ "Р0 харчування, ринку капіталу,

агоаоїиханпв01 ваги майнових аспектів у системі

>сш сталося  й У щ0 Г цих

містт, прпргтппрі16 нині є всі підстави вважати: а) нерухо-

инногоГоиї б) тов<фні "Р0T харчування рос-

похопїніі010 (У У числі водного та мисливського)

та иЇнні пЙШОВі КОШТИ У ТОМУ ЧИСЛі Й іноземна валю-

юоидичніїГії01110 г) інші майнові та "н"01" "Рвав

ве вираження (ідлягають ГРОШОШЙ оцінці та мають грош0"

носЇнТіЇі011 саме манові аспекти аграрних правовід-

інших скпалопиі11">1111 У >агомост співвідношенні та змісті

5 в ї " системи аграрних правовідносин.

нихАопм с0 д0 РИНКОВОЇ економіки, рівності різ-

заіг-Їі  аграрним правовідносинам властиві нові

забезпеченнЇ ЇіЇ аспекти. Нині вони охоплюють правове

сів насампрпр1011111010 використання природних ресур-

ливськмх угіп Сільськогосподарських, риболовецьких і мис-

повсякленній лі також правовідносини, що складаються у

пои викпп1гтя>ьності субєктів аграрного підприємництва

оаоного ямппнї111 й "Р0111 земель як "вного засобу аг-

грпрппп" чцтва та обєкта нанколишиього природного

усрсдовищд.

оювансїЇ1" Р" Ф0і" ясності та форм господа-

аспрітів у су,1 також пев11і -""й ФУД"11 і управлінських

являють сбоі1 аграрних правовідносин. Перші на цей час

стванавгїп-гР Реа"-аи норм трудового законодав-

Особливістк ї1Риємствах незалежно від їх форм власності.

лаються V гАр0 в У іц0 ці аов[ відносини скла-

лотютя впнч і сільськогосподарського виробництва, регу-

>-акож спеціальними нормами права (робочий

Аграрні правовідносини

час, охорона праці в рослинництві, тваринництві тощо). До

того ж, у субєктів підприємництва кооперативного типу тру-

дові відносини є похідними від членства працівників як спів-

власників майна цих кооперативних, аграрних підприємців.

Певні особливості трудових аграрних правовідносин просте-

жуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, грома-

дяни вступають у трудові відносини зі ϲʙᴏїм же господар-

ством в особі його голови. Ці члени родини, є робочою силою,

за яку господарство справляє певні, встановлені законодав-

ством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в

особі фактично його голови надає роботу.

6. З розширенням легальних організаційно-правових форм

господарювання наповнилися новим змістом і управлінські

аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної

форми господарювання розмежовуються зміст і форми управ-

ЛіНиьких правовідносин і здійснення права самоврядування.

Зокрема, у юридичних осіб (К.СГП, ВСГК, СпС тощо) управ-

лінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи

(орган управління та - загальні збори, правління; голосуван-

ня здійснюється за принципом "один член - один голос"; їм

властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю че-

рез ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються

зазначені форми вияву та принципи субєктів підприємницт-

ва акціонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тільки

їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності кон-

кретні субєктивні права та юридичні обовязки кожного з

учасників виробничої сільськогосподарської діяльності.

Йдеться про ті конкретні права та обовязки, які визначають-

ся законодавством при утворенні і правовому закріпленні

прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприєм-

ствами, зокрема КСГП, ДСГП та іншими сільськогосподар-

ськими підприємствами (організаціями, обєднаннями). Це

стосується визначення правового статусу СФГ, приватного

підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються

виробництвом сільськогосподарської продукції та її реаліза-

цією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку

продовольства.

Змістом аграрних правовідносин є конкретні виконання

права і відносини щодо додержання обовязків, повязаних з

правовим регулюванням аграрних відносин. Сполучення

68 Розділ і>

обєктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє

відношення до визначення правоздатності субєктів аграрно-

го права і юридичної природи аграрних правовідносин.
Стоит отметить, что ос-

танні характеризуються ϲʙᴏєрідним сполученням і єдністю

правового становища їх субєктів, обєктів та змісту.

Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю

і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од-

порідністю їх правоного регулювання, соціально-економіч-

ним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері то-

варно-грошових відносин.

8. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально

існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи до-

говору) елементи системи суспільних відносин, заснованих

на юридичних фактах і відповідності прав та обовязків

субєктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні ви-

робництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в

тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні пра-

вовідносини - це реально існуючі в повсякденній діяльності

субєктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогран-

ні відносини, наповнені якісно новим змістом у звязку з ви-

знанням цих аграрних товаровиробників субєктами права

приватної та іншої недержавної форми власності на землю та

інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а

також субєктами підприємницької діяльності, що функціо-

нують поряд із державними аграрними товаровиробниками.

Аграрні правовідносини - правова форма реалізації поло-

жень норм аграрного права через застосування їх у процесі

визначення і функціонування прав та обовязків субєктів,

що виробляють і забезпечують виробництво продуктів хар-

чування.

9. Під час переходу до ринкової економіки принципово

відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування Й функціонування цих відносин на засадах

приватної, її вияву - колективної та державної форми влас-

ності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби ви-

робництва;

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аг-

рарного підприємництва (від селянських господарств до різ-

них легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич-

ними особами;

 

 

Аграрні правовідносини 69

в) поступовий перехід від державної форми аграрного гос-

подарювання до приватних форм;

г) розширення кола обєктів правовідносин, які включа-

ють у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємницт-

ва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому

числі водного й мисливського) походження і, зрештою, -

включення до кола обєктів аграрних правовідносин ряду тих,

які раніше за законодавством належали до обєктів виключно

інших галузей права і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі

тріірних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграр-

ною підприємництва і, тобто зміна ролі і питомої ваги ін-

особлино соііі;ііі.них, функцій всіх легальних організа-

юиих фіім субєктів аграрної підприємницької

V

 2. Розмежування аграрних правовідносин

1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх

юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і

науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому

науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-

правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню

законності, а також використовується в процесі законотвор-

чості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке

розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграр-

но-правових досліджень і визначення структури аграрного

права як навчальної дисципліни.

Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою

єдиний органічний комплекс відносин1. Усередині цієї єд-

ності є певні відмінності, що визначаються характером і зміс-

том регульованих правом конкретних аграрних відносин, які

складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і спо-

живання.

Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежуван-

ня (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільніс-

тю в характері виробництва продуктів харчування субєктами

1 Див.: Аграрнеє право. - М., 1996. - С. 73.

Розділ ІІІ

аграрного підприємництва, а з іншого - різноманітністю

способів (засобів, методів) визначення кола і правового регу-

лювання аграрних відносин. Мається на увазі ϲʙᴏєрідність

поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення ви-

робничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення

економічних і соціальних функцій усередині субєктами аг-

рарного підприємництва всіх форм власності та господарю-

вання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому

разі виникають і функціонують ϲʙᴏєрідні локальні, тобто

внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.

Водночас усередині агропромислового комплексу існують

ϲʙᴏєрідні звязки виробничо-господарського призначення і

характеру. Це - відносини між субєктами аграрної підпри-

ємницької діяльності всіх форм власності й форм господарю-

вання з субєктами підприємництва у сфері аграрно-виробни-

чого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне

та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення,

будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійсню-

вати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське

(агросерпісне) обслуговування субєктів аграрної підприєм-

ницької діяльності всіх форм власності й форм господарю-

вання. Зовнішні ж господарські звязки і ті взаємини, що при

цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі

відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні право-

відносини.

Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом

можуть розмежовуватися на такі види:

а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо-

ме і рухоме майно, що належить субєктам аграрного підпри-

ємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини;

г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).

2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що

перебувають у залежності та прямому звязку з правом влас-

ності. Юридичне закріплені її ньому форми привласнення,

розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і

продукції виробництва є визначальними при утворенні еко-

номічного механізму господарювання, визначенні змісту то-

варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього

самоврядування приватних (колективних) аграрних підпри-

ємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а

також взаємин з органами державної влади та управління.

Аграрні правовідносини 71

Право власності КСГП, селянського і приватного підсоб-

ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є

економічною передумовою ϲʙᴏєрідних господарсько-договір-

них відносин, що існують в аграрному секторі народного гос-

подарства. Цим правом зумовлюються правові способи юри-

дичного захисту при порушенні прав власника. Зокрема, з

них аграрно-правовими є відносини щодо дисциплінарної та

матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найма-

них працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного

проступку або заподіяння майнової шкоди.

3. Формування і діяльність приватних колективних, дер-

жавних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців

приводить до виникнення відповідних відносин процедурно-

процесуального характеру. Такими є відносини, що виника-

ють при здійсненні планування виробничо-господарської ді-

яльності субєктами аграрного підприємництва. Відповідно

процсдурно-процесуальними є відносини щодо порядку та

умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при

вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини

процедурного характеру мають місце в процесі реалізації ви-

мог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи від-

критому) при виборах органів управління, вирішенні питань

виробничо-господарського чи соціального характеру, додер-

жанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-

ревізійних органів управління, додержанні виробничих тех-

нологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці від-

носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за

ϲʙᴏєю природою є аграрними правовідносинами.

Певні процедурні питання виникають і при впровадженні

таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господар-

ства, при оренді землі або ж інших основних засобів вироб-

ництва.

 3. Види і структура внутрішніх правовідносин

1. Аграрні правовідносини, як і інші юридичні відносини,

характеризуються єдністю матеріального змісту і правової

форми. Це - конкретні суспільні відносини певної правової

форми. і саме як юридичній формі їм властиві ϲʙᴏя структура

і елементи як складові правовідносин.
Стоит отметить, что особливості правової

форми та їхні структури зумовлюють розмежування внутріш-

 

 

 і> мів підприємництва (агробізнесу).

ііішпьогосподарськими відносинами в цих підпри-

г іюнані на праві членства, а для працездатних -

огобистій трудовій участі в КСГП (СпС, ВСГК то-

ііхінідносини між кооперативним підприємством, з

 V. і кожним окремим його членом, з іншого.

іімі.огосподарськими відносинами у приватних аг-

ічригмствах акціонерного типу (агроакціонерних

і ч товариствах з обмеженою відповідальністю) є

ні установчому договорі, статуті товариства, а та-

ічінцтві/участі у створенні статутного капіталу това-

ріішпідчосини між акціонерним товариством (під-

і чм), з одного боку, і кожним з його учасників - з

їм імістом правовідносини між цими підприємства-

інмими їх членами (учасниками) являють собою су-

> итсмних субєктивних прав і юридичних обовяз-

і і" іілпуються через взаємну поведінку з приводу ви-

і "і подарської діяльності, певних управлінських і

пін-ИН.

й "господарськими вважаються також правовід-

цприємствами та їх членами (учасниками) з

ненця матеріальних інтересів, соціально-побу-

ію-освітніх потреб. Такими, скажімо, є право-

 "инюліну прибутків (нарахування і виплати

"ні ііііириімстном знарядь виробництва для

. ч> іі|чч ;ідибііої ділянки, направ-

ші по иищого чи середнього

МСТДИ ТОЩО.

при <.сіпальному страху-

ііідіїрж мств, зокрема при

і іічі пенсії за рахунок під-

и і \ іншою від держави, так

іч 11" 11. щодо соціальне неза-

іи і ц іпнсрів тощо) в цих під-

іи пріїновими відносинами.

ними нііуччиїїіі приионідносин є, по-перше,

п.чіп індіі|>иі м> п<і< КСГП, ВСГК, СпС тощо, їхні

ниймниі пршштики, по-друге, субєктивні права і

Аграрні правовідносини 73

юридичні обовязки зазначених вище субєктів; по-третє,

юридичні факти, спрямовані в одних випадках на виникнен-

ня, зміну чи припинення правовідносин, в інших - на від-

новлення порушених прав та притягнення винних осіб до

юридичної відповідальності. Елементом цих правовідносин є

також їх обєкти, тобто рухоме і нерухоме майно, вимоги, що

мають грошову вартість, матеріальні й духовні інтереси, дії,

яких чекають субєкти цих відносин один від одного.

Аграрно-правові норми, що встановлюють компетенцію

цих органів управління і посадових осіб та регулюють проце-

дурні питання, є за ϲʙᴏєю природою правоустановчими. Цим

нормам не властиво породжувати правовідносини.
Стоит отметить, что останні

можуть виникати лише у випадках порушення правоустанов-

чих норм. Субєктами цих правовідносин є посадові та інші

особи, до повноважень яких входить додержання вимог само-

врядування, демократії ч КСГП (колективі) в особі його орга-

нів, які згідно зі статутом можуть притягати правопорушників

до відповідальності. Юридичним фактором, що спричиняє ці

правовідносини, є вчинки особи, яка порушила правову нор-

му; обєктом - мета відновлення порушеного права.

4. Аграрне право визначає основні положення інституту

права колективної власності. КСГП (кооператив), як субєкт

права, здійснює право володіння, користування і розпоря-

дження знаряддями, засобами і продукцією виробництва.

У його статуті зазначено, що для здійснення ϲʙᴏєї діяль-

ності та подальшого розвитку громадського господарства під-

приємство створює, планомірно і продуктивно використовує

й поповнює основні, обігові виробничі фонди, правовий ре-

жим яких визначено нормами аграрного законодавства.

Підприємство передає ϲʙᴏїм виробничим підрозділам не-

обхідні для їхньої господарської діяльності приміщення,

трактори, комбайни та інші машини, насіння, корми для тва-

рин тощо. Ці підрозділи, будучи частиною КСГП (ВСГК,

СпС, АСГТ, ТОВ), використовують надані їм засоби за їх

призначенням і саме тому між ними виникають організаційні

відносини, як між цілим і його частинами (бригадою, фер-

мою); в особі останніх КСГП реалізує ϲʙᴏї права власника.

Між КСГП, з одного боку, і його підрозділами, з іншого, в

даному випадку виникають організаційно-управлінські пра-

вовідносини з приводу переданого майна: знарядь, насіння,

кормів тощо. Норми права, які визначають правовий режим

74 розділт

окремих обєктів права колективної власності, також за ϲʙᴏ-

єю природою є правоустановчими. Таким чином, і в даному

випадку правовідносини виникнуть лише внаслідок пору-

шення права власності підприємства. Проте правовідносини,

які при цьому виникають, залежно від складу правопорушен-

ня регламентуються нормами іншого правового інституту.

Підприємство, як субєкт права власності, може вступати

в правові відносини з юридичними особами і громадянами,

одначе ці правовідносини відповідно регулюються нормами

цивільного і фінансового права і як такі не є аграрно-пра-

вовими.

5. Не стоит забывать, что важливу галузь суспільних відносин, що виникають усе-

редині сільськогосподарських підприємств становлять, поряд

із відносинами колективної власності і самоврядування, тру-

дові відносини. Останні являють собою колективні відноси-

ни, що базуються на колективній власності та принципах ко-

лективної організації суспільної праці. Всі трудові відносини

розвиваються і вдосконалюються у тісному взаємозвязку і

взаємозалежності. Такими ж рисами характеризується систе-

ма правових норм, що регулюють суспільні трудові відноси-

ни. Як зазначалося вище, внутрішні трудові відносини регла-

ментуються з допомогою аграрно-правових інститутів, визна-

чених статутом та іншими локальними нормативно-правови-

ми актами.

Учасниками утворюваних при цьому правовідносин є

КСГП і кожний окремий його член. Правовою передумовою

їх виникнення є членство в КСГП. З наявністю членства ці

відносини можуть виникнути; з його припиненням - зника-

ють або змінюються на суто трудові відносини, що ніяк не

повязані з внутрішніми аграрно-правовими.

Субєктивні права і юридичні обовязки учасників внут-

рішніх трудових правовідносин, її також їх обєкти визнача-

ються характером і особливостями конкретних трудових від-

носин і правовими нормами, безпосередньо з ними повяза-

ними. Організація праці н КСГП, що відповідає сучасним ви-

могам, передбачає планомірний розподіл робочої сили за

галузями і виробничими підрочіділами, раціональне її вико-

ристання протягом року. Формування особового складу бри-

гад, ферм і підсобних підпригмств, закріплення за ними не-

обхідних виробничих приміщень, устаткування, машин, ін-

вентаря та іншого майна, призначення керівника і спеціаліс-

Аграриї правовідносини 75

тів - усе це є організаційно-правовими заходами підприєм-

ства, які випливають з його правоздатності як КСГП, ВСГК

тощо. Здійснення цих заходів є організаційною передумовою

виникнення трудових правовідносин між підприємством та

його членами.

Для членів КСГП (ВСГК, СпС) юридичним фактом, що

спричинює внутрішні трудові правовідносини, є правовий

акт (рішення) правління КСГП, ВСГК, АСГТ про направлен-

ня кожного з них на роботу для виконання певних трудових

функцій в конкретній бригаді, на фермі, в майстерні тощо; а

для осіб, обраних на посаду, - також акт відповідних органів

управління (загальних зборів членів або зборів уповноваже-

них, бригадних зборів із подальшим затвердженням правлін-

ням підприємства). Органи управління підприємства, таким

чином, реалізують ϲʙᴏї управлінські правомочності і щодо ор-

ганізації суспільної праці в КСГП, управління членами

КСГП 1 всією виробничо-господарською, фінансовою, куль-

турно-побутовою діяльністю підприємства.

6. В аграрних трудових правовідносинах виявляється єд-

ність і спільність правових принципів суспільної праці. Серед

них основне місце займають правовідносини, що складають-

ся при реалізації субєктивних прав і юридичних обовязків,

трудової дисципліни. Взаємні права і обовязки підприємства

та його членів із виконання групових функцій визначаються

особливостями кожного виду роботи залежно від сфери

прикладання праці, їх суворе додержання сприяє досягнен-

ню певного результату, заради якого ці правовідносини і

виникли.

З трудовими правовідносинами нерозривно повязані пра-

вовідносини з оплати праці членів КСГП (ВСГК), спеціаліс-

тів, керівників та найманих працівників. Матеріальна винаго-

рода трудівників за їх працю в громадському господарстві є

результатом, метою, до яко прагне одна зі сторін трудових

правовідносин. Цей матеріальний інтерес трудівника стано-

вить обєкт внутрішніх трудових відносин.

Правові норми регулюють відносини щодо тривалості ро-

бочого часу та часу відпочинку з урахуванням специфіки

сільськогосподарського виробництва. Будучи урегульованими

правом, вони також становлять інститут трудової дисципліни

як правовідносин із властивим їм обєктом і змістом.

76 Розділ іН

7. із трудовими тісно повязані правовідносини, що утво-

рюються в процесі реалізації правових норм про охорону пра-

ці. Цими правовими нормами визначаються умови виконан-

ня робіт, поводження з технікою, отрутохімікатами, тварина-

ми тощо. Частина цих норм регламентує питання дисципліни.

праці, визначаючи конкретні обовязки посадових осіб КСГП

та їх членів щодо додержання вимог закону про охорону здо-

ровя. Порушення цих норм тягне різні види юридичних на-

слідків передбачених законом.

Трудові правовідносини в підприємстві є ϲʙᴏєрідною соці-

ально-економічною і правовою передумовою виникнення

правовідносин між державою і членом КСГП з приводу соці-

ального забезпечення останнього, правовідносин між його

членом і підприємством про доплату за рахунок підприєм-

ства, а також соціального страхування працівників. Ці два

останні види відносин за ϲʙᴏєю природою є аграрно-право-

вими.

8. Різновидом внутрішніх правовідносин є відносини, що

виникають при застосуванні правових норм про дисциплінар-

ну і матеріальну відповідальність.

 4. Структура внутрішніх правовідносин

у державних сільськогосподарських підприємствах

1. Реформи управління та економіки, що здійснюються в

державному секторі сільськогосподарського виробництва, на-

повнюють новим характером і змістом поєднання внутрішніх

у ДСГП організаційно-правових управлінських, майнових,

земельних, фінансово-кредитних, трудових, соціальних та ін-

ших відносин, у тому числі в тій частині, що регулюється аг-

рарним правом, і визнаються аграрними правовідносинами.

Характер і зміст аграрних правовідносин, що виникають у

ДСГП, визначаються правоздатністю, якою наділені ці дер-

жавні господарські утворення. Кожний з наведених вище ви-

дів аграрних правовідносин виникне, змінюється або припи-

няється залежно від чинності відповідних юридичних фактів,

властивих діяльності ДСГП як субєкта цих правовідносин.

Внутрішні аграрні правовідносини у ДСГП характеризу-

ються відповідною інтеграційністю, зумовленою тим, що во-

но є державним сільськогосподарським підприємством. Його

економічну основу становить не право власності (як, наприк-

Аграрні правовідносини 77

лад, у сфері внутрішніх аграрних правовідносин недержавних

юридичних осіб), а право повного господарського відання.

Це право визначено ст. 37 Закону "Про власність". На підста-

ві даного права органи управління ДСГП надають ϲʙᴏїм ви-

робничим підрозділам засоби виробництва, знаряддя та інше

майно на праві повного господарського відання.

Державне сільськогосподарське підприємство є субєктом

права користування землею, а не її власником. Це призводить

до ϲʙᴏєрідних організаційно-правових земельних відносин у

ДСГП з приводу виробничого та іншого використання зе-

мельних ділянок, що функціонують поряд із земельними пра-

повідносинами.

Своєрідними є відносини внутрішнього самоврядування в

ДСГП. Лише в умовах реформування відносин власності та

управління здійснюються заходи щодо наділення трудових

колективів управлінськими повноваженнями, а також вдос-

коналення управлінських взаємин із керівником (директо-

ром) ДСГП.

Правове регулювання внутрішніх відносин самоврядуван-

ня в ДСГП здійснюється нормами Закону "Про підприємства

в Україні", Закону "Про підприємництво" і Статутом радгос-

пу. В сучасний період суспільні аграрні відносини є предме-

том аграрного права і аграрними правовідносинами.

Складовою внутрішніх правовідносин у ДСГП є трудові

правовідносини між його адміністрацією і кожним конкрет-

ним найманим працівником. Ці відносини регулюються пе-

реважно нормами трудового права, що лежать в основі ло-

кальних правових норм, покликаних регулювати внутрішні

трудові відносини у ДСГП. Такими, наприклад, є правовідно-

сини, що виникають при притягненні винного працівника,

який порушив правила внутрішнього розпорядку або ж поса-

дову інструкцію, до дисциплінарної відповідальності.

Ознака інтеграційності (взаємозвязку, взаємопоєднання)

внутрішніх аграрних правовідносин у ДСГП пояснюється,

по-перше, тим, що всі види цих правовідносин тісно між со-

бою повязані, є певним суспільно-правовим сполученням, і,

по-друге, їх правове регулювання забезпечується як правови-

ми нормами, так і інститутами, що є елементом відповідних

галузей права, й локальними аграрно-правовими нормами.

Врахування ознаки інтеграційності внутрішніх у ДСГП, зас-

нованих на державній власності, майнових, управлінських,

78 Розділ Ш

трудових, соціальних та інших суспільних відносин, дозволяє

дати науково обгрунтоване визначення правової природи

цього виду аграрних правовідносин.

2. Не стоит забывать, что важливу ланку внутрішніх аграрних відносин у ДСГП

становлять відносини щодо реалізації його виробничо-госпо-

дарської правоздатності. Першорядними серед них є відноси-

ни щодо планування виробничо-господарської, фінансової

діяльності та виконання планових виробничо-фінансових

завдань, забезпечення господарської самостійності та управ-

лінсько-економічної незалежності, повного господарського

розрахунку, самоокупності й самофінансування. Реалізація

планових завдань і відповідно - виробничо-господарська ді-

яльність ДСГП забезпечується функціонуванням наведених

вище внутрішньогосподарських взаємин між адміністрацією

ДСГП і його виробничо-господарськими підрозділами, спе-

ціалістами, конкретними найманими працівниками, які пере-

бувають з ним у трудових відносинах.

В умовах здійснення аграрної реформи виникає необхід-

ність повнішого правового врегулювання виробничо-госпо-

дарських, економічних відносин між виробничими підрозді-

лами ДСГП більшої господарської їх самостійності, що також

становить певну сферу внутрішньогосподарських аграрних

правовідносин.

3. Функціонування відносин виробничо-господарської ді-

яльності перебуває у безпосередньому звязку з відносинами

стосовно додержання вимог виробничої, технологічної, фі-

нансової, трудової дисципліни у процесі виробничо-госпо-

дарської діяльності ДСГП. Визначені державними норматив-

ними і локальними правовими актами з цього приводу права і

та обовязки, взяті у ϲʙᴏїй єдності й сполученні, зумовлюють

господарські правомочності всіх учасників економічної діяль-

ності. Як наслідок їхньої чинності виникають і функціонують

у ДСГП відповідні внугрішні нірарні правовідносини.

Внутрішніми аграрними правовідносинами у ДСГП є від-

носини, що виникають у процесі становлення, функціону-

вання внутрішньогосподарського орендного підряду. Йдеться

про правовідносини між адміністрацією ДСГП та його колек-

тивом (групою) працівників (разом із членами їх родин або ж

індивідуально), що виникають при оренді основних засобів

виробництва, знарядь праці, а також відповідної земельної

площі сільськогосподарських угідь і метою виробництва про-

 

Аграрні правовідносини 79

дуктів харчування та сировини, їх збуту за спеціальними уго-

дами. Ці правовідносини за ϲʙᴏїм характером і змістом є від-

носинами, спрямованими на вдосконалення організації та

оплати праці в ДСГП.

 5. Правовідносини в аграрно-виробничих

та інших агропромислових утвореннях

1. Правовідносини в аграрно-виробничих утвореннях роз-

межовуються залежно від видів, статусу і завдань, що стоять

перед ними. Особливістю таких правовідносин є те, що вони

складаються, головним чином, на підставі й через застосуван-

ня локальних правових актів - положень (статутів) утворень,

норм укладених угод. які низначають субєктивні права та

іорицичиї обонязки даних утворень.

ііілиоііілпо до Закону "Про підприємства в Україні" (ст. 3)

г.ім уиюрення (обєднання) можуть бути у вигляді: а) асоціа-

ції, тобто договірного товариства, що не має права втручання

у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

б) корпорації, тобто договірного обєднання з делегуванням

їй окремих повноважень централізованого регулювання ді-

яльності кожного з учасників; в) консорціуму, тобто тимчасо-

вого статутного обєднання для досягнення статутної мети;

г) концерну, тобто статутного обєднання з існуванням пов-

ної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Локальні правові засновницькі акти та установчі докумен-

ти (договори, статути) мають погоджуватися з Державним ан-

тимонопольним комітетом України. Ці акти та чинне законо-

давство, специфіка правового статусу і завдань цих утворень

разом визначають коло і зміст аграрних правовідносин, що

складаються в таких утвореннях.

В Україні зареєстровано різноманітні утворення агроком-

бінати, агрофірми, аграрно-торговельні фірми, асоціації, нау-

ково-виробничі та інші обєднання. Важно заметить, что однак, попри їхні назви,.

всі вони належать, як правило, до статутних обєднань із збе-

реженням їх учасниками прав юридичних осіб.

2. Чільне місце серед аграрно-виробничих утворень в АПК

України посідають агрокомбінати. Приміром, в агрокомбінаті

"Рось" Київської області, відповідно до його Стоит сказать - положення,

складалися багатогранні, тісно поєднані виробничо-госпо-

80 розділ їй

дарські, цивільні (договірні) та владно-управлінські правовід-

носини. Субєктивні права і юридичні обовязки цього агро-

комбінату відображаються у правовідносинах, що складають-

ся в галузях планування, науково-технічного прогресу, капі-

тального будівництва, матеріально-технічного забезпечення,

фінансів, кредиту тощо.
Стоит отметить, что особливістю регулювання наведених

вище суспільних відносин є те, що правові норми Стоит сказать - положення

про агрокомбінат "Рось" мають, головним чином, силу імпе-

ративних правових норм, виконання яких є обовязковими

для ради, директора, апарату управління та господарств-

учасників комбінату. Обовязковими до виконання є рішення

його ради щодо внутрішньокомбінатських розрахункових цін

на послуги ремонтно-технічних, будівельних підприємств для

ϲʙᴏїх же господарств-учасників агрокомбінату. Тут склада-

ються правовідносини владного управлінського характеру.

Дещо іншого характеру правовідносини складаються при

плануванні діяльності комбінату. Такі правовідносини мають

констатуючий, узагальнюючий характер, оскільки плануван-

ня діяльності комбінату має здійснюватись "знизу до верху".

Держава і рада агрокомбінату не мають права зобовязувати

КСГП чи ДСГП укладати договори. Вони можуть лише еко-

номічно заохочувати (наприклад, зустрічним продажем агро-

виробникам дефіцитних товарів тощо) господарства укладати

договори. Правовідносини, що виникають при заохоченнях

такого гатунку, мають цивільно-правову, а не владно-управ-

лінську природу.

3.
Стоит отметить, что особливі правовідносини виникають в аграрно-торго-

вельних підприємствах (власне, статутних обєднаннях). Вони

являють собою єдине в юридичному розумінні підприємство,

що утворюється на базі заготівельних, переробних, транс-

портних, торговельних та інших виробничих підрозділів,;

створених Ь метою поліпшений постачання населення міст,

селищ міського типу, курортних зон плодоовочевою продук-

цією і картоплею її сніжому і переробленому вигляді.

Правовідносини, що ііипик.поть усередині такого утворен-

ня, також є виключно влпдпо-упраплінськими, оскільки всі (в

минулому самостійні юридичні особи-господарства тощо)

сільськогосподарські, транспортні формування в аграрно-

торговельному підприємстві стають його структурними ви-

робничими підрозділами.

Аграрні правовідносини 81

4. В аграрних асоціаціях суспільні відносини між їх учас-

никами регулюються на підставі положень (статутів), а також

договорів про сумісну діяльність. В них складаються право-

відносини (як внутрішні, так і зовнішні), що мають виключно

цивільно-правовий характер, де субєкти мають рівні права,

несуть зобовязання за договорами.

Важно заметить, что одним із різновидів асоціації є господарська асоціація.

Вона може мати дві форми оформлення: перша - у вигляді

створення юридичної особи, з її статутом, апаратом управлін-

ня тощо, і друга - у вигляді багатостороннього договору. Са-

ме тому в господарській асоціації (як юридичній особі) поруч

із правовідносинами цивільно-правового характеру існувати-

муть також владно-управлінські (наприклад, здійснення ке-

рівництва) і трудові (прийняття, переміщення, переведення,

звільнення) правовідносини. В господарській асоціації, яка

діє на основі багатостороннього договору, навпаки, склада-

тимуться правовідносини виключно цивільно-правового

характеру.

5. Зі створенням агроконсорціумів можуть виникати два

основні різновиди правовідносин, кожен із яких залежить від

юридичного оформлення агроконсорціуму. В разі, коли ос-

танній оформлено як юридичну особу, в ньому поряд із ви-

робничо-господарськими і цивільними правовідносинами

складаються також правовідносини владно-управлінського і

трудового характеру. Якщо ж агроконсорціум оформлено у

формі договору, то відповідно до правової природи регулю-

вання цих відносин вони мають кваліфікуватися виключно як

цивільно-правові.

6. У системі аграрно-виробничих утворень є й такі, діяль-

ність яких спрямована на наукове забезпечення розвитку

АПК. Це, зокрема, науково-виробничі обєднання (НВО),

виробничі й науково-виробничі системи (ВС, НВО), діяль-

ність яких регламентується статутами (положеннями) про

них.

Залежно від завдань, форми утворення і статусу НВО та

НВС в цих формуваннях виникають і функціонують три ос-

новні види правовідносин. Перший і головний вид - право-

відносини суто цивільного характеру, оскільки цивільно-пра-

вова угода (договір) стає основою для створення НВО та

НВС. Другий вид - правовідносини виробничо-господар-

ського характеру, що складаються вже в процесі діяльності

82

НВО та НВС на підставі укладеного договору. і, нарешті, тре-

тій вид - правовідносини владно-управлінського характеру,

що виникають між органами управління НВО та НВС і гос-

подарствами, які входять до складу цих обєднань (систем).

 б. Спільність галузей права та співвідношення

аграрних та інших правовідносин

1. Закони створюються для людей, а люди живуть і працю-

ють не заради законів, а для здійснення та реалізації, застосу-

вання правових норм у ϲʙᴏїх інтересах. Системі суспільних

відносин, що врегульовані правом, відповідає система галузей

права. Єдність галузей права України, як суверенної держави,

проявляється в нерозривному звязку між собою всіх галузей

права. Аграрне право також перебуває у діалектичному звяз-

ку з державним (конституційним), земельним, цивільним,

господарським, трудовим, фінансовим, цивільним процесу-

альним правом. Цей звязок історично зумовлений єдністю

суспільних відносин як єдиного цілого. На сучасній стадії

розвитку міжнародного спілкування людей і держав посилю-

ється взаємозвязок і взаємозалежність міжнародних галузей

права і порівняльного правознавства, назріває потреба в між-

народному аграрному праві. Діалектичний взаємозвязок за-

значених галузей права з аграрним правом проявляється че-

рез системи правовідносин, як форми і засобу застосування

норм права.

В процесі правового регулювання внутрішньогосподар-

ських відносин субєктів аграрних відносин застосовувані

правові норми аграрного права відповідають принципам пра-

ва України і його окремих галузей. При регулюванні зовніш-

ніх правовідносин аграрних підприємств має місце юридич-

ний феномен, коли один і той же обєкт аграрних правовід-

носин регулюється нормами аі-рарного права (як самостійної

галузі прана). Вони >.> сімню правовою природою і юридич-

ним змістом мають спільні риси з іншою галуззю права; не

будь аграрного права зазначені суспільні відносини регулюва-

лися б нормами цієї іншої гилу:>і права. Саме таким співвід-

ношенням між спорідненими галузями права дає себе знати

спільне і субєктивне в праві. Правильне розуміння природи

взаємозвязку і співвідношення правовідносин успішно вико-

ристовується при визначенні місця окремих правових норм в

Аграрні правовідносини 83

системі правових інститутів і при проведенні кодифікації за-

конодавства.

2. Конституція України є основним і визначальним зако-

ном держави, джерелом державного права. Між останнім і аг-

рарним правом існує відповідне співвідношення. Через галузь

аграрного права впроваджуються (застосовуються) ті норми

Конституції, для яких (залежно від особливостей субєкта і

обєкта аграрних правовідносин) є властивими юридична си-

ла прямої дії. Такою є правова норма ст. 36 Конституції Ук-

раїни, що визначає права громадян на обєднання для досяг-

нення і реалізації певних прав. Порушення цієї конституцій-

ної норми має місце у випадку вчинення перепон для здій-

снення такого обєднання, зокрема в разі нескликання з вини

посадових осіб (голова і правління) КСГП загальних зборів

членів підприємства для вирішення питання про реорганіза-

цію або ліквідацію підприємства. Співвідношення між дер-

жавним правом і аграрним правом у цьому разі полягає в по-

рушенні ст. 31 Закону "Про колективне сільськогосподарське

підприємство". Реалізація конституційної правомочності се-

лян-членів підприємства перебуває у прямому звязку з на-

явністю у галузевій нормі права відповідної санкції, що має

бути застосована в разі вчинення порушення ст. 36 Конститу-

ції України і ст. 31 Закону "Про колективне сільськогоспо-

дарське підприємство".

3. Конституція України (ст. 13) визнає землю, її надра, ат-

мосферне повітря, водні та інші природні ресурси власністю

Українського народу. Від імені Українського народу право

власності здійснюють органи державної влади і місцевого са-

моврядування. Основний Закон країни закріпив право при-

ватної власності на землю. Аграрне і земельне законодавство

надає право власності на землю колективним сільськогоспо-

дарським підприємствам і позбавляє цього права державні

сільськогосподарські підприємства. В результаті має місце

протиставлення земельних правомочностей колективного і

державного сільськогосподарського підприємства.

Стаття 56 Земельного кодексу України, прийнятого 13 бе-

резня 1992 р., передбачає право громадянам України на одер-

жання у власність земельних ділянок для ведення селянсько-

го (фермерського) господарства; ведення особистого підсоб-

ного господарства; будівництва та обслуговування жилого

будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

садівництво; дачного і гаражного будівництва. Якщо відноси-

ни з приводу ведення селянського (фермерського) господар-

ства становлять собою предмет аграрного права, то всі інші є

предметом цивільного права. Цільове призначення земельних

ділянок і зміст правосубєктності істотно впливають на їхню

правову природу і підкреслюють їхню спільність і розмежування

правовідносин.

Земельними є ПР.ЧНОПіДНОСИПИ щодо права власності на

землю і права землекористування, правосубєктності учасни-

ків земельних правовідносин, процедурно-процесуальних від-

носин, повязаних із здійсненням землевпорядкувальних ро-

біт, правовий режим земель населених пунктів та інші зе-

мельні правовідносини. Усі вони є предметом земельного

права як галузі права. Важно заметить, что одначе організаційно-правові право-

мочності субєктів права власності на землі сільськогосподар-

ського призначення і права користування ними з боку дер-

жавних сільськогосподарських підприємств розглядаються як

аграрні правовідносини. Їхнім предметом, цілями і завдання-

ми є організаційно-управлінське забезпечення раціонального

використання земельних ділянок для сільськогосподарських

цілей, забезпечення їхнього екологічного використання, про-

дуктивності і якості як природного ресурсу. Додержання цих

організаційно-управлінських вимог покладається на керівні

органи і посадові особи, власників і субєктів землекористу-

вання. Ці правомочності охоплюють собою додержання зе-

мельного законодавства і належну охорону і збереження

земель.

4. Цивільний кодекс України та Господарський кодекс Ук-

раїни (якщо він буде прийнятий) покликані визначати і регу-

лювати майнові правомочності громадян і юридичних осіб.

Цю мету спрямовані досягати і норми аграрного права. Вчен-

ня про статус юридичної особи і визначення норми про неї

викладені в провідних галузях прана (цивільному і господар-

ському). В аграрному прані йдеться про специфічні право-

мочності субєктів аграрною права, що с юридичними особа-

ми. Зокрема з метою правового забезпечення охорони і захис-

ту майнових прав селянського (фермерського) господарства

відповідним галузевим правовим актом йому надано права

юридичної особи.

Характерним співвідношенням цивільного права і аграр-

ного права існує в процесі його реалізації інститут права влас-

Аграрні правовідносини

ності і в першу чергу права власності колективного сільсько-

господарського підприємства. Усі ті суспільні відносини

власності (реалізація права володіння, права користування,

права розпорядження), що складаються внутрі КСГП, у се-

лянському (фермерському) господарстві спрямовані на здійс-

нення внутрішньогосподарської діяльності і становлять со-

бою виключно аграрноправові відносини. Зовнішні ж відно-

сини власності є одночасно предметом аграрного і цивільно-

го права. Саме у цій частині відносини права власності - є

основою аграрно-ринкових економічних відносин.

Таким же двоєдиним співвідношенням належить розгля-

дати систему аграрно-договірних зобовязань, стороною в

яких є аграрно-виробничі чи підприємницькі аграрні підпри-

ємства. Цим співвідношенням слід розглядати ті договори,

без яких неможлива виробничо-господарська діяльність у

сільському господарстві. Саме таким договорам приділена

увага в ХХУ розділі книги.

5. Аграрне право становлять правові норми і правові ін-

ститути, покликані регламентувати цілу систему трудових від-

носин між членами і конкретним колективним сільськогос-

подарським підприємством, між працівником і державним

аграрним підприємством або ж міжгосподарським обєднан-

ням та ін. Ці відносини відповідно регулюються внутрішніми

правовими актами про працю та оплату праці членів КСГП, а

стосовно найманих працівників - КЗпП України. У регулю-

ванні внутрішніх трудових відносин допускається застосуван-

ня в порядку допоміжного (субсідіарного) засобу правила

трудового законодавства України.

Звертає на себе увагу стан, що у взаєминах міжгосподар-

ських будівельних і спеціалізованих виробничих підприєм-

ствах та обєднаннях трудові відносини їхніх працівників ре-

гулюються нормами трудового, а не аграрного права. Ця

доцільна і прогресивна практика потребує законодавчого

закріплення.

6. Правосубєктність аграрних підприємств та інших

субєктів аграрного права реалізовується у ϲʙᴏєрідному вза-

ємозвязку і співвідношенні з правоздатністю органів держав-

ного управління сільським господарством - органами Мініс-

терства агропромислового комплексу України, Державним

комітетом України по земельних ресурсах та ін. Повноважен-

ня останніх визначаються відповідними положеннями про ці

органи, норми яких становлять галузь адміністративного пра-

ва України. Державна управлінська діяльність цих органів

спрямована на здійснення державного управління державни-

ми сільськогосподарськими підприємствами, організаціями

та обєднаннями. Державне регулювання сільським господар-

ством стосовно колективних (КСГП, акціонерні товариства,

сільськогосподарські кооперативи) і приватні в особі селян-

ських (фермерських) господарств. Державне регулювання ци-

ми субєктами аграрного права здійснюються лише шляхом

рекомендацій (тобто ϲʙᴏго роду керівництва ними з боку дер-

жави). Визнання самостійності аграрного права як галузі пра-

ва і ϲʙᴏєрідності аграрних правовідносин зумовлюють специ-

фіку і забезпечують більшу ефективність застосування право-

вих норм щодо компетенції зазначених органів державного

регулювання сільським господарством.

На нашу думку, предмет аграрного права становлять

суспільні відносини стосовно сільського господарства. При

окресленні предмета кооперативного права за основу береть-

ся лише організаційно-правова форма регулювання різнобіч-

них відносин (застосування кооперативу у системі споживчих

товариств, житлово-будівельних, гаражно-будівельних утво-

рень). Тому мабуть є підстави розглядати кооперативне право

лише як виключно навчальну дисципліну і не повязувати

кооперативне право з галуззю права.

1 Див.; Кооперативне право / За рея. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, докторе юридичних наук, професора Семчика В. і. - К., 1998.






Похожие разделы в других книгах:
    Категория Аграрное право
      Книга ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ - А.М. ТРЕТЯК.,  Раздел Анотація
      Книга ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ ТА НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ З АГРАРНОГО ПРАВА ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ЇХ НАПИСАННЯ - В.П. Жушман та ін.,  Раздел Анотація
    Категория Административное право
      Книга Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
    Категория Судебные и правоохранительные органы
      Книга СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ - А. П. Гель, Г.С. Семаков, С. П. Кондракова.,  Раздел Анотація
    Категория Банковское право
      Книга Банківське право - О, А, Костюченко.,  Раздел Анотація
    Категория Гражданское право
      Книга Цивільне процесуальне право України.,  Раздел Анотація
    Категория Жилищное право
      Книга Житлове право України - М.К. Галтич.,  Раздел АНОТАЦІЯ
    Категория История государства и права зарубежных стран
      Книга Римське приватне право. Курс лекцій - Р.А. Калюжний.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга Історія держави і права країн Стародавнього світу - Тищик Б.Й.,  Раздел Анотація
    Категория Криминальное право
      Книга Кримінальне право України - Авторський колектив.,  Раздел Анотація
      Книга Кримінальне право України - Фріс П. Л.,  Раздел Анотація
      Книга Кримінальний процес України - О.П. Кучинська, О.А. Кучинська.,  Раздел Анотація
    Категория Международное право
      Книга МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО - І. І. Дахно.,  Раздел Анотація
      Книга DEUTSCH. ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН - І.Г. Мараховська,,  Раздел Анотація
      Книга Завдання з навчальної дисципліни Міжнародне приватне право - Гайворонський В.М. та ін.,  Раздел Анотація
    Категория Налоговое право
      Книга Правовий режим оподаткування в Україні - П.Т. Гега.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга Кваліфікація ухилення від сплати обовязкових внесків державі - Л.П. Брич.,  Раздел АНОТАЦІЯ
    Категория Нотариат
      Книга Нотариат в Украине. Г.С. Семаков, С.П. Кондракова.,  Раздел АНОТАЦІЯ
    Категория Предпринимательское право
      Книга Контроль і перевірки підприємницької діяьності - Колектив авторів.,  Раздел Анотація
      Книга Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва - А.Ф. Волобуєв.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері під-приємництва - А.Ф. Волобуєв.,  Раздел Анотація
    Категория Семейное право
      Книга ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ - І.М. Сирота.,  Раздел Анотація
    Категория Трудовое право
      Книга ОХОРОНА ПРАЦІ - О.М. Бандурка, І.К. Шаша, І.В. Власенко, П.М. Бортнічук.,  Раздел Анотація
      Книга ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ - В.М. Венедиктова.,  Раздел Анотація
    Категория Теория государства и права
      Книга ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА - К. Г. Волинка.,  Раздел Анотація
      Книга Основи держави і права - Котюк В. О.,  Раздел Анотація
      Книга Правознавство - Т.В.Варфоломеєва та ін.,  Раздел Анотація
    Категория Уголовное право
      Книга Мотив і мотивація злочину - А.В. Савченко.,  Раздел Анотація
      Книга Кваліфікація злочинів проти власності - В.П. Ємельянов.,  Раздел АНОТАЦІЯ
    Категория Финансовое право
      Книга ФІНАНСОВЕ ПРАВО - А. Г. Зюнькін.,  Раздел Анотація
    Категория Экологическое право
      Книга Екологічне право України - Авторський колектив.,  Раздел Анотація
      Книга Право екологічної безпеки - Андрейцев В.І.,  Раздел Анотація
      Книга Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища – ред.. Наталія Андрусеви,  Раздел Анотація
    Категория История государства и права Украины
      Книга Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни Історія держави і права України - В.Д. Гончаренко, В.М. Єрмолаєв, Г.Г. Каратаєва та ін.,  Раздел Анотація
      Книга Історія держави і права України. Схеми та таблиці – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
    Категория Правовое регулирование деятельности органов ГНС
      Книга Правове регулювання вивільнення працівників ОВС - М.І. Іншин.,  Раздел АНОТАЦІЯ
    Категория Право
      Книга Історія політичних і правових вчень - Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г.,  Раздел Анотація
      Книга Судово-бухгалтерська експертиза в кримінальних справах про розкрадання грошових коштів - За ред. О.М. Бандурки,  Раздел Анотація
      Книга Торгове право - Курс лекцій (СНАУ),  Раздел Анотація
      Книга Кримінальне право України. Загальна частина - За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка,  Раздел Анотація
    Категория Юридическая деонтология
      Книга Юридична деонтологія - І.В. Бризгалов.,  Раздел Анотація
      Книга Юридична термiнологiя. Довідник - В.В. Головченко, В.С. Ковальський.,  Раздел Анотація
    Категория Конституционное право Украины
      Книга Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні - О.В. Марцеляк, Ю.М. Коломієць, Г.В. Зубенко.,  Раздел Анотація
      Книга Конституційне право України - Кравченко В. В.,  Раздел Анотація
      Книга НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ – ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.,  Раздел Анотація
    Категория Разное
      Книга МЕНЕДЖМЕНТ. КОНКУРЕНТОЗДАТНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ - О. Г. БІЛОРУС, Є. Г. ПАНЧЕНКО.,  Раздел Анотація
    Категория Транспортное право
      Книга Кваліфікація автотранспортних злочинів - Коржанський М.Й.,  Раздел Анотація
    Категория Авторское право
      Книга Законодавство України про інтелектуальну власність - О.О. Підопригора.,  Раздел Анотація
    Категория Финансы
      Книга Кредитування: теорія і практика - Лагутін В.Д.,  Раздел Анотація
    Категория Информационное право
      Книга Паблік рілейшенз в ОВС - В.О. Болотова.,  Раздел style='margin-left:0cm'>Анотація
      Книга Контент-аналіз як метод вивчення документів - В.А. Болотова, Г.В. Попова.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА - І.В. Арістова,  Раздел Анотація
    Категория Судебное право
      Книга ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ - М. М. ВАСИЛЬЧЕНКО.,  Раздел Анотація
      Книга ЗАХИСНИК НА ПОПЕРЕДНЬОМУ СЛІДСТВІ - Ю.П.Янович.,  Раздел Анотація
      Книга Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудово-му слідстві - Костін М.І.,  Раздел Анотація
      Книга Судова медицина - Авторський колектив.,  Раздел Анотація
    Категория Торговое право
      Книга Правові засоби матеріально-технічного забезпечення товаровиробників в умовах реформування АПК - Автор невідомий.,  Раздел Анотація
    Категория Хозяйственное право
      Книга Господарське право. Підручник. Р. 2 – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
      Книга Господарське право. Підручник. Р. 3 – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
      Книга Господарське право. Підручник. Р. 4 – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
      Книга Господарське право. Підручник. Р. 5 – Автор невідомий.,  Раздел Анотація
      Книга МЕТОДИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) для студентів IV курсу - Д.В. Задихайл,  Раздел Анотація
    Категория Менеджмент
      Книга Менеджмент персоналу в органах ДПС України - М.М. Недашківській та ін.,  Раздел Анотація
    Категория Комментарии к нормативным актам
      Книга Постатейний коментар до Кримінального кодексу України - Автор невідомий,  Раздел Анотація
    Категория Государственное право зарубежных стран
      Книга Конституційне право зарубіжних країн - В.М. Шаповал.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга Основи римського приватного права - Є.М. Орач, Б.Й. Тишик.,  Раздел АНОТАЦІЯ
      Книга Конституційне право зарубіжних країн - В.О. Ріяка.,  Раздел Анотація





(С) Юридический репозиторий Зачётка.рф 2011-2016

Яндекс.Метрика